Киевский музей К.Г.Паустовского

Роль київських бібліотек у гуманітарному вихованні вітчизняної інтелігенції на початку ХХ століття

Альона Нерід, волонтер «Київського музею К. Г. Паустовського»



Створений у 2013 році ентузіастами на громадських засадах «Київський музей К. Г. Паустовського» здійснює науково-пошукову роботу, просвітницьку діяльність для школярів та всіх, хто цікавиться творчістю письменника, співпрацює з бібліотеками м. Києва та іншими музеями К. Г. Паустовського, пропонує читачам журналу до 125-річчя від дня народження К. Г. Паустовського результати пошукової роботи та інформацію про діяльність музею.

 

В інтелігентному Києві завжди поважали й полюбляли книги, читання, бібліотеки. Протягом століть шляхетна читацька традиція набула вирішального значення у вихованні та формуванні інтелектуальної особистості юного киянина у київських гімназіях, зокрема, у найстаріший (1811–1919 рр.) і найкращій з них – Першій київській, з 1911 р. – Імператорській Олександрівській. Її багаторічний директор О. Ф. Андріяшев (1863–1891 рр.), призначений особисто відомим хірургом і педагогом М. І. Пироговим, був одним із організаторів київської міської публічної бібліотеки [1, c. 138].

Перша київська гімназія славилася своїми бібліотеками. Окрім загальної, були ще й предметні: історична, географічна тощо [2, c. 47]. 1906 року завідуючим фундаментальною бібліотекою гімназії став Володимир Тадейович Субоч, вчитель давніх мов і вихователь пансіону, який протягом 1906–1912 рр. викладав латину і був класним наставником (керівником) у класі, де вчився майбутній всесвітньо відомий письменник Костянтин Георгійович Паустовський. В. Т. Субоч багато сил і вмінь поклав задля осучаснення й оптимізації гімназійної бібліотеки: ретельно перевірив усе бібліотечне майно, розмістив його за новою схемою у книжкових шафах, склав рухомий (картковий) та алфавітний каталоги. До 100-річчя гімназії (1911 р.) В. Т. Субоч підготував і видав відкоректований систематичний каталог бібліотеки гімназії [3, c. 52].

Гімназисти, як особистості, формувалися в атмосфері безмежної поваги до високої літератури, до книги та читання. Їх виховували гуманістами, і нерідко вони, закінчуючи гімназію, обирали головною стежиною життя гуманітарну. Цю гімназію закінчили видатний письменник і драматург Михайло Булгаков; відомий український поет і літературознавець Микола Зеров; комедіограф Борис Ромашов, чиєю сатиричною п'єсою «Кінець Криворильська» 1926 року розпочав свою творчість улюблений киянами театр ім. Лесі Українки; поет Микола Ушаков, який переклав російською мовою багато творів Івана Франка, Лесі Українки і весь «Кобзар» Тараса Шевченка; гідний фахівець бібліотечної справи Євген Марковський та багато інших достойників. Випускник Київської першої гімназії 1912 року Костянтин Паустовський у повісті «Давні роки» запитував: «Чи було випадковістю, що ця гімназія за короткий час виховала стільки людей, причетних до літератури і мистецтва?». І сам відповідав: «Це не було, звичайно, випадковістю… Ми забуваємо про вчителів, котрі прищеплювали нам любов до культури, про чудові київські театри, про загальне наше захоплення філософією й поезією… Ми забуваємо про славетну бібліотеку Ідзиківського на Хрещатику…» [4, с. 176-177].  

Захоплюючись літературою, київські гімназисти початку ХХ століття читали багато, не обмежуючись лише гімназійною бібліотекою, книжками з домашніх зібрань чи недорогими виданнями «Універсальної бібліотеки» - унікального масового видання, започаткованого Володимиром Антиком 1906 року: за доступні 10 копійок юнаки могли придбати популярні твори Мопассана, Ібсена, Гамсуна, Матерлінка тощо. К. Г. Паустовський неодноразово згадував у своїх творах про «відому бібліотеку Ідзиківського на Хрещатику» (вул. Хрещатик, № 22, 100 тисяч книжкових томів), де брав для читання собі поезію, а бабусі – романи Болеслава Пруса і Шпільгагена. Там він зустрічав своїх однокласників, найчастіше, друга-поляка Тадеуша Фіцовського, який на той час захоплювався творами Ібсена. Для життя цих юнаків книжки були так само необхідні, як їжа. «Я тоді жив уже зовсім один і заробляв дешевими уроками, – згадував К. Г. Паустовський – Грошей мені вистачало на їжу і на бібліотеку…» [4, с. 181]. А Тадеуш Фіцовський свою безмежну любов до книги передав своєму синові, який став гордістю польської літератури – поетом, перекладачем, науковцем Єжі Фіцовським, що сприяв створенню в Україні в Дрогобичі музею письменника і художника Бруно Шульца.

Попри супротив громадськості діяльність Першої київської Імператора Олександра ІІ гімназії було припинено радянською владою у лютому 1919 року. В її приміщенні у корпусі на бульварі Шевченка № 14 (нинішній Гуманітарний корпус Київського національного університету імені Тараса Шевченка, так званий Жовтий корпус, де зараз також розміщена Наукова бібліотека ім. М. Максимовича) з 1920 року певний час розташувалася Всенародна бібліотека України, в майбутньому Національна бібліотека України [5, c. 61; 6, с. 26, 105]. До новоствореної бібліотеки були передані і бібліотечні фонди колишньої Першої київської гімназії. [6, c. 66-67]. Читацькою залою нової бібліотеки було визначено приміщення на бульварі Шевченка № 36, добре знане колишніми вихованцями цієї гімназії [6, c. 27]. Тут була музична школа батьків їхнього однокашника Рудольфа Регаме (випускника 1912 року): матері – музичного педагога Л. М. Славич-Регаме і батька – вчителя Першої київської гімназії статського радника і знаного музиканта-композитора К. Р. Регаме. Про цю будівлю у повісті «Давні роки» К. Г. Паустовський написав у розділі «Живі мови», згадуючи гімназійного вчителя німецької мови талановитого композитора Оскара Федоровича Йогансона, концерт із творів якого відбувся саме у будинку Регаме [4, c. 173-176].

З новою бібліотекою пов'язав свою долю, яка виявилася трагічною, однокласник Паустовського Євген Марковський. Син філолога, викладача Колегії Павла Галагана і Кадетського корпусу Михайла Марковського, який з 1919 року працював старшим бібліотекарем у новій бібліотеці, Євген Марковський залучився до бібліотечної справи у Києві 1921 року [1, с. 66, 485; 6, с. 74] . Саме він організував у Національній бібліотеці України підвідділ обов’язкового примірника, брав активну участь у створенні бібліотечної енциклопедії [6, c. 224, 242]. Тому не випадково увійшов до керівного персоналу як вчений секретар [6, c. 132]. Але 1933 року в Академії наук України почалися «чистки». Наукових співробітників бібліотеки звинуватили у запровадженні методів «буржуазної бібліотечної справи», насаджуванні ворожих теорій у бібліотекознавстві. «У жовтні 1933 р. керівництво бібліотекою та її науковий склад було повністю змінено [6, c. 139]. 40 науковців були змушені залишити свої посади. І, зрозуміло, Євген Михайлович Марковський. У листі 1963 року до однокласника Бориса Човплянського К. Г. Паустовський згадав Євгена Марковського: «Перед війною бачив Марковського – сивого, хворого, байдужого до усього на світі. Тяжка була зустріч» [7, c. 44]. Трохи пізніше у листі до Єжі Фіцовського Паустовський, надсилаючи й описуючи унікальне фото 1907 р. однокласників-гімназистів, називає також Марковського, зауважуючи: «Він зараз мірошник у Кам’янець-Подільському» [8, c. 30]. К. Г. Паустовський подарував Є. М. Марковському свою книгу з теплим дарчим написом.

Благоговійне ставлення до книги і бібліотеки виявив ще один однокласник К. Г. Паустовського – Євген Станішевський. За свідченням поляків, полковник Армії Народової Євген Станішевський під час Другої світової війни врятував залишки академічної бібліотеки України, що її вивезли гітлерівці, і на машинах приставив до Києва. На жаль, Євген Альбінович Станішевський не встиг почути слів вдячності – загинув на фронті і не побачив, що його улюблена гімназійна бібліотека збереглася у національному книгосховищі й слугує новим поколінням киян [9, c. 37].

Громадськість Києва майже півстоліття сподівалася на створення музею К. Г. Паустовського, проте, не дочекалася ані державної чи муніципальної, ані спонсорської підтримки. Тож у рік 120-річчя К. Г. Паустовського почалось створення музею лише зусиллями незаможної київської інтелігенції без жодного офіційного фінансування, якого немає і досі. З листопада 2013 року «Київський музей К. Г. Паустовського» працює на волонтерських засадах. Вчителі, лікарі, інженери, юристи, журналісти безоплатно реалізують виховну, науково-дослідну, культурологічну, популяризаційну й організаційну функції музею, ще й поповнюють експозицію своїми щиросердими дарунками.

Створюючи «Київський музей К. Г. Паустовського» (за офіційним статусом – шкільний) у приміщенні сучасної СШ № 135 по вул. М. Коцюбинського, 12 Б, яка є спадкоємицею Сьомої київської гімназії і реального училища Готліба Валькера, що закінчив старший брат письменника Борис, засновники враховували шляхетні традиції цього навчального закладу, який єдиний із чоловічих гімназій Києва протягом сторіччя зберіг свій педагогічний профіль, а також побажання самого письменника щодо організації музеїв. «…Доцільніше влаштовувати невеличкі музеї, присвячені лише кільком митцям, чи навіть одному…, чи певному і не дуже тривалому часу в нашій історії, чи будь-якій галузі знань та географічної області…», – вважав К. Г. Паустовський [10, c. 535]. Завдяки професійній роботі засновників-волонтерів «Київський музей К. Г. Паустовського» важко віднести до пересічних шкільних музеїв, він має усі прикмети справжнього професійного закладу. Музей присвячено нашому земляку, визнаному письменнику-класику, висвітлює 25 років його життя (1898–1923 рр.) – перше 20-ліття ХХ сторіччя у певній «географічній області» – місті Києві. Тут в оточенні вчителів і гімназійних друзів формувалася особистість юнака, визначався його професійний шлях – літературний. І надзвичайно велику позитивну роль у цьому процесі відіграють книги і бібліотеки, які сприяють здійсненню однієї з головних функцій музею – виховної. Саме тому книзі відведено визначне місце в експозиції «Київського музею К. Г. Паустовського», який також має різні унікальні дореволюційні видання.

Вже на першому стенді, присвяченому українському корінню Паустовських-Сагайдачних (з роду славетного гетьмана Петра Сагайдачного), на рушнику – подарунку родички письменника з с. Пилипчи Білоцерківського району на Київщині, де колись була садиба родини, «Кобзар» Т. Г. Шевченка 1911 року видання. Ще й часопис 1912 року – «Вокруг света».

«Київський музей К. Г. Паустовського» сформував бібліотечку гімназійних підручників того часу, завдячуючи благодійникам, зокрема, дирекції СШ № 135. На стенді «Класична гімназія» можна побачити легендарні підручники математики Малініна і Буреніна, посібники з логіки, латини, французької і німецької мов тощо. Особливої уваги заслуговують унікальні підручники вчителя географії Першої київської гімназії М. Т. Черкунова – одного з фундаторів Київського педагогічного музею, фото книг з бібліотеки гімназії та світлини керівника цієї бібліотеки В. Т. Субоча і «вчителя вчителів» О. Б. Селіхановича, улюбленого педагога К. Г. Паустовського.

На стенді «Пани гімназисти» представлені видання книг, що їх читали тогочасні гімназисти: Гюго – 1897 р., з «Універсальної бібліотеки» Мопассан, 1909 р. Ібсен, 1910 р. твори О. С. Пушкіна та М. Ю. Лермонтова, «Діти капітана Гранта» Жуля Верна французькою мовою, Г. Сенкевіча на есперанто тощо.   

Про перші видання творів К. Г. Паустовського – особлива розмова. І про видання його творів 70-ма мовами світу, наприклад, польською, що подарував музею відомий польський кінознавець друг Сергія Параджанова Януш Газда, чи німецької – подарунок студентки університету м. Майнца Вікторії Джост, чи французькою, надісланого з Парижу Віктором Кондаревим – пасербом письменника Віктора Некрасова. І ще є в музеї невеличка книжечка українською мовою – повість К. Г. Паустовського «Тарас Шевченко». Цю повість вперше в Україні перекладено на українську мову і видано співробітниками-волонтерами «Київського музею К. Г. Паустовського» завдяки спонсорській підтримці юриста Ж. Ю. Шафаренко.  Дипломом XV муніципального літературного конкурсу ім. Паустовського (м. Одеса) в ювілейний Шевченківський 2014 рік відзначено автора перекладу О.В.Артамонову. Цими книжками нагороджуються переможці шкільних творчих літературних конкурсів і вже традиційного фестивалю для дітей та юнацтва «Дарунок Паустовському», який музей проводить щорічно у травні до дня народження письменника. У номінації «Популяризація творчості К. Г. Паустовського» лауреатом XV муніципального літературного конкурсу ім. Паустовського (м. Одеса) також стала викладач Черкаського національного університету, кандидат філологічних наук, доцент І. З. Тарасинська за бібліографічний покажчик «Доля, пов'язана з Україною», який містить бібліографічні описи книг і публікацій про Костянтина Паустовського, які вийшли з друку в Україні з 1912 по 2012 рр.

Завдяки зусиллям волонтерів музею та благодійникам у «Київському музеї К. Г. Паустовського» сформувалося кілька невеличких, але дуже цікавих бібліотек: антикварних дореволюційних видань, зокрема, підручників, творів К. Г. Паустовського мовами світу тощо. Нещодавно музей поповнився меморіальними речами, які належали однокласнику К. Паустовського – Еммануїлу Шмуклеру. Ці раритети понад 100 років зберігались у родині його племінника Юрія Овсійовича Когана, який зараз мешкає у Республіці Коста-Ріка у Центральній Америці. Родина Ю. О. Когана привезли до музею 4 картини, намальовані Е. Шмуклером у роки його юності, книгу з його автографом та оригінал тогочасної фотографії гімназистів Першої київської гімназії. Картини, написані учнем А. Маневича і однокласником К. Г. Паустовського, які зберігались багато років за океаном, повернулись до України і відтепер відвідувачі музею можуть побачити ці творіння друга дитинства Костянтина Паустовського та улюбленого всіма героя повісти «Давні роки».

Напевно тому, що заповідь письменника К. Г. Паустовського «Читайте! Нехай не буде жодного дня, коли б ви не прочитали хоча б однієї сторінки нової книги» близька бібліотечним працівникам, які також у нелегких сучасних умовах виконують свою святу виховну функцію, у музея склались добрі творчі стосунки з київськими бібліотеками. Співробітники Центральної бібліотеки Солом'янського району допомогли поповнити зібрання творів світової літератури, які читали гімназисти 100 років тому. Тісні і взаємозбагачуючі відносини з Центральною бібліотекою Голосіївського району тривають вже понад три роки і запам'яталися чудовими спільними творчими заходами із «Гринівською вітальнею».

Тож запрошуємо бібліотечних колег разом відзначити ювілейний 2017 рік Костянтина Георгійовича Паустовського – 125-річчя від дня народження і взяти участь у щорічному фестивалі для дітей та юнацтва «Дарунок Паустовському», та пропонуємо бібліотекам м. Києва співпрацю щодо популяризації творчого надбання К. Г. Паустовського шляхом проведення спільних заходів та відвідання музею. Детальніше про життя і творчість К. Г. Паустовського, особливо про його 25-річний період проживання в Україні, «Київський музей К. Г. Паустовського» та різноманітні його заходи можна дізнатись на сайті музею.

 

 

Список використаної літератури

  1. Ковалинский, В. «Меценаты Киева» / В. Ковалинский. – Киев : «Кий», 1998. – 527 с.
  2. Шмигельский Н. «На четыре года младше» / Шмигельский Николай – Мир Паустовского [журнал]. – 2006. – № 24. – С. 46-48
  3. Педагоги. Из биографий преподавателей – Мир Паустовского [журнал]. – 2006. – № 24. – С. 49-52
  4. Паустовский, К.,  Собрание сочинений в 9 т.- М.: Художественная литература, 1982.- Т.4. – 736 с.  «Повесть о жизни», книга 1-я «Далекие годы»,  С. 7-268 (глава «Господа гимназисты» - С. 176-181; глава «Живые языки» - С. 169-176)   
  5. Кальницкий, М. Гимназии и гимназисты / Михаил Кальницкий. –К. : Варто, 2014. – 304 с.
  6. Дубровіна, Л. А. Історія національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. 1918–1941 / Л. А. Дубровіна, О. С. Онищенко». Київ. НБУВ, 1998. – 337 с.
  7. Паустовский, К. Письмо к Борису Човплянскому / К. Паустовский. – Мир Паустовского [журнал]. – 2006. – № 24. – С. 44
  8. Фицовский, Е. Далекие годы и близкие / Ежи Фицовский. – Мир Паустовского [журнал]. – 2009. – № 27. – С. 28-31
  9. Бартельский, Л. М. Романтик / Леслав М. Бартельский – Мир Паустовского [журнал]. – 2009. – № 27. – С. 37-38
  10.  Паустовский, К.,  Собрание сочинений в 9 т.- М.: Художественная литература, 1982.- Т.5.- 592 с.  «Повесть о жизни», книга 6-я «Книга скитаний», С. 398-568  


Обновлен 26 апр 2017. Создан 25 фев 2017



  Комментарии       
Всего 1, последний 6 мес назад
Федор 27 фев 2017 ответить
Хорошо бы присвоить имя Паустовского библиотекам тех городов, в которых он жил и описал в своих произведениях!
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
Экскурсии по Киеву Благотворительная организация «СИЯНИЕ НАДЕЖДЫ» Международная газета Быть добру ГИЛМЗ А.С.Пушкина Хореография и танец Концерты авторской песни и спектакли в Киеве